Що накоїла "творча інтелігенція"?

Прапор найвизначнішого антифашиста всіх часів і народів товариша Сталіна досі майорить над Україною. І під цей прапор стають усе нові і нові рекрути. Навіть у ранзі професорів медицини та літераторів-постмодерністів.

А тому, хай мене пробачать прихильники зваженості, збалансованості та політичної коректності, до носіїв цього прапору я буду ставитися не так, як модно у салонах західноєвропейської ліберальної інтелігенції (яка тільки теоретично знає, що таке ҐУЛАҐ та ідеологічно-репресивна машина Совдепії), а так, як вони на це заслуговують.

Незалежно від офіційних рангів і гучних прізвищ.

Отож: 26 липня на сайті Комуністичної партії України з’явилося (цитую мовою оригіналу, щоб ніхто з підписантів потім не звинуватив мене у буржуазно-націоналістичних перекрученнях) "Обращение представителей творческой интеллигенции Украины к партиям правительственной коалиции".

Зміст заяви простий, як чоботи товариша Сталіна: Мовляв, із наближенням виборів "оппозиция перешла в идеологическое наступление".

У виступах неназваних "лидеров оппозиции" все більше "откровенно русофобских и ксенофобских высказываний, все чаще используется ОУНовская риторика".

Ті ж самі загадкові лідери (Луценко? Яценюк? Тимошенко? Гриценко? Балога?) начебто стверджують (де? коли? хто чув?), що в Україні "лишь украинец должен быть на первом месте".

А ще (о жах!) "по их инициативе в столице пышно отметили годовщину со дня рождения командира фашистского батальона "Нахтигаль" Романа Шухевича, с благословения Президента Ющенко был создан так называемый "музей советской оккупации". Але найстрашніше, що, виявляється, "ведущие политики коалиции парламентского большинства заявляют о том, что у нынешней коалиции никаких идеологических расхождений с "Нашей Украиной" нет, что после выборов они готовы создать новую "широкую коалицию, в которой нашлось бы место для всех политических сил, прошедших в парламент".

Ґвалт! – волає "творча інтелігенція", цього не можна допустити! Треба захистити "приоритет прав человека", потрібно порятувати країну, бо ж інакше "много ядовитых испарений окажется в воздухе, которым придется дышать нашим детям и внукам". Ну, і так далі.

Аж до того, що підписанти погрожують політикам: мовляв, якщо ви не приймете наші умови, ми вас не підтримаємо своїм авторитетом на парламентських виборах.

Ні, вони таки серйозно чи це так подіяла літня спека?

Я розумію, звичайно, що спорт – це творчість, і лікування сифілісу – теж, але усталене словосполучення "творческая интеллигенция" у російській мові (яку начебто так люблять і так обстоюють підписанти цього звернення) має дуже чітку конотацію – літератори, художники, артисти, музики.

Якщо до підписання документу залучені спортсмени Олег Блохін та Олена Жупіна, фізик Марат Соскін і дерматолог Борис Глухенький, то документ має зватися якось інакше. Принаймні, якщо його автори поважають російську мову...

Тепер про стилістику тексту. Охочі можуть його знайти на сайті КПУ і форумі УП, отож запитання до читачів середнього і старшого віку: чи не вбачаєте ви тут стилістичної (а часом і текстуальної) тотожності з документами різних "Інтерфронтів", утворюваних ЦК КПСС та КҐБ на межі 1980-90-х років?

Та справа не лише в тому. Будь-яка нормальна політична сила повинна тільки подякувати, що її не підтримуватиме "писатель и журналист" Олесь Бузина (треба представляти?), чи академік Петро Толочко, котрий у радянські часи активно викривав "істориків-націоналістів", наприклад, Михайла Брайчевського, чи повноважний представник Костянтина Затуліна (того самого) в Україні Володимир Корнілов і подібні до них персонажі.

Поміж яких, на жаль, маємо чимало справжніх науковців чи літераторів, яких організатори цієї очевидної політичної провокації затягнули в дуже бридку ситуацію. І це дрібничка, що згаданий уже Олесь Бузина з "Вурдалаком Тарасом Шевченком" (ідеї якого він, за авторитетним свідченням Івана Дзюби, "позичив" у російських чорносотенних публіцистів початку ХХ століття) виступає у ролі носія поваги до чужих культурних цінностей, а роль адепта мультикультурності грає Юрій Каплан, котрий торік випустив чергову антологію "русской поэзии", нічтоже сумняшеся записавши туди всіх російськомовних поетів України (останній раз у європейській історії щось подібне вчинило відомство товариша Геббельса: якщо пишеш німецькою – то значить німецький, а не австрійський чи швейцарський літератор!). Та це справа смаку, кому тиснути руку і з ким фігурувати в одному списку.

Але як розшифрувати ключовий ребус звернення: творча інтелігенція заявляє, що ми, мовляв, "по-разному относимся к либеральным, социалистическим или коммунистическим идеям" (тобто комунізм – це прийнятно), але при цьому "взаимную толерантность мы не вправе распространять на идеологию шовинизма, национал-экстремизма и человеконенавистничества"?

Виходить, що комунізм зі знищеними ним десятками мільйонів людей – це не людиноненависництво і боротися проти шовінізму цілком можна вкупі з КПУ?

З тією партією, яка у своїй програмі досі стверджує, говорячи про довоєнний період: "Розвиваючись у вкрай несприятливих умовах, соціалізм у стислі історичні строки довів свої переваги. Трудящі взяли владу у власні руки. Були ліквідовані експлуатація людини людиною, безробіття, злидні, соціальні хвороби. Трудящим гарантовані соціально-економічні права і свободи. Десятки мільйонів здобули право на вільну творчу працю, достаток, опанування висотами культури. Перша в історії країна соціалізму — Союз Радянських Соціалістичних Республік — працею і генієм народу, керованого створеною В.І.Леніним партією, була перетворена на могутню світову державу. Склалася нова історична спільність — радянський народ. Братерська сім’я рівноправних народів не знала міжнаціонального розбрату".

Ось так. І 1930, і 1933, і 1937 роки прожили щасливо совєтські люди. У радісній праці.

Щоправда, визнають комуністи, "не обійшлося при цьому без помилок і прорахунків, проявів суб’єктивізму і волюнтаризму".

Нагадаю, звернення з‘явилося 26 липня. А 25 липня, за 70 років до цього, сталася одна з таких "помилок", котра, звичайно, не перекреслила розвитку "братерської сім‘ї рівноправних народів". Був виданий оперативний наказ НКВД СССР № 00439 "Про операції із репресування німецьких підданих, запідозрених у шпигунстві проти СССР".

Йшлося як про антифашистів, які мали необережність утекти від Гітлера під крило Сталіна, так і про найманих "безпартійних" іноземних фахівців, певна кількість котрих ще працювала за контрактами в Союзі.

Восени операція поширилася на деякі категорії совєтських німців та інших громадян "вітчизни всіх пролетарів світу", звинувачених у зв‘язках із Німеччиною. Загалом під час "німецької операції" упродовж 1937-38 років були засуджені 55005 осіб, із них 41898 – до розстрілу, чимало інших загинуло у ҐУЛАҐу.

З кінцем липня 1937 року (точний день не встановлений) асоціюється ще одна "помилка" тієї доби. Йдеться про вказівку політбюро ЦК ВКП(б), яка дозволяла здійснювати фізичні методи впливу при допитах у ході слідства за т.зв. "контрреволюційними злочинами". З цього часу зафіксоване практично повсюдне застосування побиття та інших "засобів фізичного впливу" на допитах заарештованих...

А далі – 5 серпня. Цього дня у 1937 році розпочалася так звана "куркульська операція" (тотальна "зачистка" всіх тих, хто ще під час колективізації був оголошений куркулем і не був знищений, членів їхніх родин, "підкуркульників" і т.ін.), - число лише розстріляних під час цієї "операції" сягає півмільйона осіб. Цього ж числа була видана директива НКВД про "очищення" ҐУЛАҐу від осіб, засуджених за 1-ю категорією (наказ № 00447).

"Очищення" проводилося дуже просто: без нового слідства вироки (виключно розстрільні) виносилися "трійками" заочно на основі довідок табірної адміністрації. Якраз на основі цього наказу дещо пізніше в урочищі Сандормох була розстріляна ціла низка першорядних достойників української культури. Типовий "прорахунок", чи не так?

Але які в такому разі можуть бути претензії до Романа Шухевича за короткотермінову співпрацю з нацистами, товариші і панове підписанти, якщо ви зараз, на початку ХХІ століття, активно співпрацюєте з комуністами, котрі знищили значно більше українців, аніж гітлерівці, а щодо кількості закатованих у ХХ столітті євреїв впевнено посідають друге місце?

Отож залишається тільки привітати новітню ленінсько-сталінську інтелігентську гвардію з тим, що вона сподобилася схвалення з боку ідейних спадкоємців творців першої у світі тоталітарної диктатури у якраз роковини Великого Терору: "Компартия Украины поддерживает обращение представителей творческой интеллигенции и заявляет, что не допустит попыток переписать и исказить отечественную историю, а также будет всеми своими действиями решительно противостоять утверждению в украинском обществе этнонационалистической идеологии, установлению в стране нацистской диктатуры".

Справді: хто у нас головні антифашисти? А всі, хто проти них, - то, ясна річ, запеклі фашисти...

Чого ж насправді прагнуть автори звернення?

Видається, моральної капітуляції нормальних і порядних людей, щоб вони були змушені "признать и уважать духовные ценности жителей всей нашей многонациональной и мультикультурной страны", навіть якщо йдеться про цінності тоталітарні і совєтську культуру, щоб ці люди легітимізували старі і новітні тоталітарні ідеології - бо ж місця під українським небом немає для "этнического шовинизма, национал-экстремизма и ксенофобии", а як стосовно комунізму та російського імперіалізму?.

А там, дивись, і з "ворогами народу" можна буде розібратися. Під прапорами "європейської орієнтації", не інакше. І під оплески певної частини "творчої інтелігенції".

P.S. Ледь не забув. Ще ж є гасло "української України", яким лякають людей автори звернення. Тут усе дуже просто.

"Україна має бути українською Україною. Як французька Франція, італійська Італія, німецька Німеччина... Лише тоді буде добре всім у ній сущим, насамперед етнічним українцям, а відтак українцям російського роду, українцям єврейського роду, українцям болгарського роду, українцям татарського роду... Ми зробимо все, щоб вона нарешті не була аморфним клаптиком постсовєтського простору, що на ньому є напис "Україна", який та бандота завжди може змінити".

Це не керівництво ОУН і не лідери опозиції. Це поет Мойсей Фішбейн.

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників


Источник: “http://www.pravda.com.ua/articles/2007/07/30/3263646/”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя